Від видавництва 5 Володимир Андрійович Роменець (1926—1998): життя як вчинок і подія (В.О.Татенко, Т.М. Титаренко) 7 Вступ. Вчинок як осередок історичного поступу психологічної науки 39 Культурологічний підхід у тлумаченні історії психології 40 Ситуативний рівень у становленні психологічних знань 42 Конфліктна ситуація як принцип тлумачення психологічних знань у Стародавньому світі 43 Колізійна ситуація і формування психологічних знань 44 Мотиваційний рівень періодизації 46 Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип 48 Культурно-історична функція післядії у психології 49 Історична психологія XX століття 53 Післядія (рефлексія) як реакція на вчинкову дію та формування смисложиттєвих настановлень (інтеріоризація—катарсис—переображення) 72 Рефлексивність і вчинковий канон 75 Загальна структура післядії (рефлексії) 78 Частина перша. МЕТОДОЛОГІЯ РЕФЛЕКСИВНОСТІ В ІСТОРІЇ ПСИХОЛОГІЇ XX СТОЛІТТЯ Розділ 1. Феноменологічна психологія на грунті методологічного антипсихологізму. Інтенція та життєвий світ людини. Е.Гуссерль (1859—1938) 86 Розділ 2. Екзистенція як спосіб, ціль і зміст буття людини. Екзистенціалізм та його світоглядні настановлення. М.Гайдеггер (1889—1976) 105 Розділ 3. Конфлікт сучасної культури. Г.Зіммель (1858—1918) 114 Розділ 4. Символіка духу і психологічна система. “Образ” і “річ”. Е.Кассірер (1874—1945) 116 Розділ 5. Критичні дослідження в галузі логіки наук про культуру. “Дзеркало часу”. М.Вебер (1864—1920) 124 Розділ 6. Філософія культури і трансцендентальний ідеалізм. B. Віндельбанд (1848—1915) 126 Розділ 7. Науки про природу і науки про культуру. Всезагальні цінності та автономія історичного пізнання. Г.Ріккерт (1863—1936) 129 Розділ 8. Вчинкові засади рефлексивності: універсальність та відповідальність буття. М.М.Бахтін (1895—1975) 133 Розділ 9. Психіка як “внутрі—буття”. Людина — вчинок — світ. C. Л.Рубінштейн (1898—1960) 139 Бібліографія 150 Частина друга. ПРИРОДНИЧІ СПРЯМУВАННЯ У ПСИХОЛОГІЇ. ПРИНЦИПИ ІНТЕРІОРИЗАЦІЇ ТА ЕКСТЕРІОРИЗАЦІЇ Розділ 10. Екстеріоризація психічного: конституційна статика й динаміка вчинкової дії. Тілесний образ людини та характер її поведінки 154 Вчення про конституції та діатези. О.О.Богомолець (1881—1946) 154 Будова тіла і характер людини. Е.Кречмер (1888 —1964) 158 Типологія людини. В.Шелдон 166 Факторний аналіз будови тіла у зв’язку з психічними особливостями людини. Дж.Таннер 168 Історіографічне порівняння типологій будови тіла. Р.Кнуссман 173 Розділ 11. Інтеріоризація вчинкової дії: від зовнішньої структури до внутрішньої. Ідея рефлексу як повернення до вихідної точки поведінки 176 Ідея сигналу в поведінкознавстві. Поведінка як вища нервова діяльність і “муки свідомості”. І.П.Павлов (1849—1936) 178 Рефлексологічна теорія психіки та ідея індивідуації. В.М.Бехтерєв (1857—1927) 184 Розвиток ідеї цілісності в рефлексологічному дослідженні організму людини. В.П.Протопопов 190 Рефлексологічне вчення про колектив. О.С.Залужний 193 Рефлексологічні ідеї біологічної та соціальної зумовленості людської поведінки. І.П.Соколянський 194 Спроби введення суб’єктивно-психічного моменту як предмета рефлексологічного дослідження: еклектизм та синтез 199 Реактологія: реакція як вихідна ланка поведінки. К.М.Корнілов (1879—1957) 202 Ідея рефлекторного кільця і функціональні механізми поведінки. М.О.Бернштейн (1896 —1966) 205 Теорія функціональних систем. П.К.Анохін (1898 —1974) 207 Розділ 12. Інтеріоризація вчинкової дії: поведінка під знаком стимулу. Біхевіоризм 210 Стимул і реакція: класичний біхевіорізм Дж.Вотсона (1878 —1958) 210 Необіхевіоризм: спроба подолати прямолінійність біхевіоризму класичного 212 “Цілеспрямований” біхевіоризм і “проміжні перемінні” замість психічного. Е.Толмен (1886 —1959) 213 Оперантна поведінка на грунті її досягнень.Б.Скіннер (1904 —1990) 215 Біхевіоризм — безвихідне спрямування психології 221 Розділ 13. Інтеріоризація вчинкової дії: гештальтпсихологія та інтеріоризація стимулу на базі його значення 222 Принципи гештальтпсихології. В.Келер (1887— 1967). К.Коффка (1886—1941) 224 Дослідження продуктивного мислення. М.Вертгаймер (1880—1943) 229 Поведінка як функція особистісних факторів і факторів оточення. Психологічна “теорія поля" і вектор інтеріоризації. К.Левін( 1890—1947) 231 Ейдетичний напрям у психології. Е.Йєнш 233 Розділ 14. Кібернетичний напрям у психології та суб’єктивістський відступ біхевіоризму 237 Кібернетика як феномен культури 237 Пропедевтика кібернетизму в психології: “розумний робот”. Н.Вінер 239 Дзеркальна інтеріоризація на основі адаптивної поведінки. Логіко-кібернетичний напрям у психології. В. Ешбі 243 “Мови” мозку, поведінки і свідомості. К.Пріорам 246 Розділ 15. Ідея когнітивної компенсації у поведінкознавстві: когнітивна психологія 256 Відродження когнітивного аспекту психічного 256 Механізми інтеріоризації в когнітивній психології. У.Найссер, Ж.Брунер, Дж.Гібсон та інші 262 Теорія когнітивного дисонансу. Л.Фестінгер 266 Розділ 16. Інтеріоризація як рух від дії до думки 273 Операціональна теорія інтелекту. Ж.Піаже (1896—1980) 274 Післядія як нова форма буття індивіда. А.Валлон (1879—1962) 287 Думка і дія. С.Гемпшир 291 Відношення розуму, “Я” і суспільства. Дж.Мід (1863—1931) 299 Структура й типи людської особистості. Г.Айзенк, Р.Кеттел 301 Етапи інтеріоризації та культура знака. Л.С.Виготський (1896—1934) 306 Інтеріоризація у світлі теорії системної локалізації вищих психічних функцій людини. О.Р.Лурія (1902 — 1975) 317 Настановчий смисл психічного як результат інтеріоризації. Д.М.Узнадзе (1886 —1950) 320 Теорія провідної діяльності та розвиток психіки. О.М.Леонтьєв (1903—1979) 326 Теорія поетапного формування розумових дій. П.Я.Гальперін (1902— 1988) 332 Психологія в “новому синтетичному людинознавстві". Людина як суб’єкт діяльності. Б.Г.Ананьєв (1907— 1971) 335 Розділ 17. Кінець ідеї інтеріоризації. Психологія, ідеологія, культура 349 Психологія в Україні та українська культура XX століття 349 Культурно-гуманістична психологія в Україні 352 Психологія у власних межах. Роль суб’єктивності у провідній діяльності. Г.С.Костюк (1899-1982) 356 Бібліографія 366 Частина третя. НАТУРАЛЬНЕ Й СОЦІАЛЬНЕ У ПСИХІЦІ ЛЮДИНИ: КОНФЛІКТ МІЖ СВІДОМИМ І НЕСВІДОМИМ У ПСИХОАНАЛІТИЧНОМУ ТЛУМАЧЕННІ Розділ 18. Психоаналіз як аналіз несвідомого післядії. Психоаналіз та суміжні напрями психології 372 Ерос і Танатос в їх протиставленні культурі. Катарсис як сублімація та перехід несвідомого у свідоме. З.Фрейд (1856-1939) 373 Механізм індивідуалізації психічного. Компенсаційна форма катарсису. А.Адлер( 1870—1937) 384 Колективне несвідоме та його архетипи. Аналітична психологія К.Г. Юнга (1875— 1961) 390 Розділ 19. Егопсихологія. Захисні механізми на службі катарсису в подоланні страху смерті. А.Фрейд (1895 — 1982) 408 Розділ 20. Новий психоаналіз: зміщення акценту з природного на соціальне 416 Інтерперсональна теорія катарсису. Г. Саллівен (1892 — 1949) 416 Конкуренція та порочне коло людської культури. Ілюзія катарсису в боротьбі за існування. К.Горні (1885 — 1952) 422 Коментар до одкровення Великого Інквізитора. Катарсис як “втеча від свободи”. Е.Фромм (1900— 1980) 430 Р озділ 21. Новітні форми та ідеї психоаналізу 442 Психоаналіз вогню і фантазії. Сублімація у творчості та катарсис. Г.Башляр (1884—1962) 442 Структурний психоаналіз. “Феноменологія духу” Гегеля у світлі лібідозних потягів. Ж.Лакан (1901—1981) 448 Ерос і цивілізація. Феномен одновимірної людини в ідеології розвиненого індустріального суспільства. Г.Маркузе (1898—1979) 463 Розділ 22. Тріумф і крах психоаналізу. Дослідження з історії психоаналізу 472 З.Фрейд: життя для нашого часу. П. Гай 472 Сто років психоаналізу: здобутки та перспективи. А.Грюнбаум. 476 Фрейдизм в Україні 483 Розділ 23. Психоаналіз і західна філософія XX століття 487 Герменевтика і психоаналіз: конфлікт інтерпретацій. П.Рікер (нар. 1913) 487 Психосинтез: від душевної кризи до вищого “Я”. Р.Ассаджолі (1888—1974) 492 Популярний психосинтез: ким ми можемо бути? П.Феруччі 501 Бібліографія 516 Частина четверта. ЛЮДСЬКА ПСИХІКА В її СУБ’ЄКТИВНІЙ САМОДОСТАТНОСТІ: ГУМАНІСТИЧНЕ ВИСВІТЛЕННЯ Розділ 24. Самопізнання особистості у здійсненні та нездійсненні катарсису 522 Особистість як настановлення на післядію та як логічний осередок психологічної системи 522 Гуманістична психологія 523 Відкриття людини в гуманістичній психології. Ф.Северин 525 Особистість як єдність багатоманітного. Персоналізм В.Штерна (1871—1938) 533 Соціальний атом та психодрама. Дж.Морено (1892—1974) 537 Персонологія без особистості. Г.Маррей 545 Психологічна теорія драми та реальна трагедія її автора. Ж.Політцер (1903—1942) 552 Психологія особистості. Клієнтцентрована терапія К.Роджерса (1902—1987) 555 Гештальттерапія та її джерела: екзистенціалізм і феноменологія. Ф.Перлз 564 Трансакційний аналіз. Е.Берн, Т.Харріс 566 Розділ 25. Екстаз і творчість 570 Осьовий час історичної творчості та подолання історії. К.Ясперс( 1883—1969) 570 Людина в історичному діянні. А.Тойнбі (1889—1975) 575 Самопізнання на грунті вчинкової поведінки. Структуралізм у психології 589 Психологія в межах структурної антропології. К.Леві-Стросс 594 Постмодернізм, постструктуалізм і психологічні новації 603 Розділ 26. Екстатичний смисл самопізнання і смисл життя на грунті вчинкової поведінки 607 Смисл життя як психологічна проблема та життєва стратегія особистості 607 Пошук людиною смислу і логотерапія у світогляді “трагічного оптимізму”. B. Франкл (нар. 1905) 624 Психологічний стан абсурду: розум і світ підтримують один одного, але не здатні об’єднатися. А.Камю (1913—1960) 627 Смисл життя і життя, відповідне смислу. Стрес без дистресу. Г.Сельє (1907—1982) 629 Людина, що грає. Й.Гейзінга (1872—1945) 635 “Благоговіння перед життям”. А.Швейцер (1875—1965) 643 “Декларація” психолога. “Бліді коні Апокаліпсису”. Ст.Цвейг (1881—1942) 646 Від смислу вчинку і життя до його стратегії. К.О.Абульханова-Славська 651 Розділ 27. Екстатичний смисл творчості: піднесення до вищого рівня буття у стані натхнення 657 Харківська школа. “Питання теорії та психології творчості” 657 Психологія творчості: від інтуїтивізму до гуманістичної традиції 661 Психологія творчості: від інтелектуалізму до біологізації 663 Творчість та фактори, що сприяють її зростанню. Е.Торранс 665 Риси творчості. Дж.Гілфорд 666 Біологічні корені творчості. Г.Гутман 669 Зв’язок теоретичного і практичного інтелекту в психології творчості. О.Я.Пономарьов та інші 671 Теорія бісоціації у психології творчості. А.Кестлер (1905—1983) 676 Творчий шлях людини. Р.Роллан (1866—1944) 684 Розділ 28. Екстатичний смисл еротизму 687 Гормічна психологія В.Мак-Доугалла (1871—1938) 687 Психологія “другої та першої статі”. Моє буття у зв’язку з буттям іншого. C. де Бовуар (1908—1986) 690 Суб’єктивніть та її самопізнання на тлі цивілізації: божевілля і сексуальність. Герменевтика суб’єкта. М.Фуко (1926—1984) 693 Протилежність та єдність Сада й Захер-Мазоха. Ідея безконечності. Ж.Дельоз (нар. 1925) 703 Бібліографія 705 Частина п’ята. ПЕРЕОБРАЖЕННЯ ПСИХІКИ ЛЮДИНИ: СТИХІЯ ОБ’ЄКТИВНОЇ ІМАНЕНТНОСТІ ТА ПОШУКУ ВЧИНКОВОЇ ОПОРИ БУТТЯ Розділ 29. Психософія вчинку — сходинки екстатичного буття 710 Розділ ЗО. Вчинок як прафеномен. Праструктура вчинку 722 Розділ 31. Вчинок і світ людини 726 Розділ 32. Вчинок як минуще 744 Розділ 33. Софійність учинку: вищі цінності й суєта 771 Розділ 34. Вчинок як основний пізнавальний осередок системи та історії психології 784 Розділ 35. Психологія у світлі вчинково-ситуаційних відношень. Т.Томашевський та інші 788 Розділ 36. Досвід систематизації психологічних знань. Психологія Ф.Зімбардо 799 Психологія серед інших наук 801 Що роблять психологи? 801 Задачі (цілі) психології 802 Соціальне значення психологічного дослідження 806 Уявлення про психічну природу людини 806 Розділ 37. Паралогізми наукового пізнання психіки та вихід до нового Психологічного мислення 812 Психіка і світ 813 Психіка й мозок 814 Активність психічного: проблема творчості й самотворення 815 Бібліографія 821 Частина шоста. КАНОНІЧНА ПСИХОЛОГІЯ — ПЕРЕХІД ВІД XX ДО XXI СТОЛІТТЯ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ ДУМАННІ Розділ 38. Сцієнтизм і гуманістичні спрямування психології. Канонічна психологія як їхній підсумок, синтез і заперечення 824 Постання канонічної психології в історіогенезі науки 829 Розділ 39. Система канонічної психології 836 Витоки канонічної психології 836 Структура канону 843 Від правчинку до канону 844 Канонічні форми психічного та психічних феноменів 845 Розділ 40. Психологія та ідеологія: взаємна неприязнь чи плідність взаємодії? 867 Ідеологія в структурі вчинкового осередку психологічної системи 867 Загальнолюдське, класове та індивідуальне в ідеології як психологічна проблема. О.М.Раєвський (1881—1971) 872 Смисл життя як провідна проблема ідеології. Смисл життя та "світове безглуздя”. “Світогляд у фарбах”. Є.Трубецькой (1863 — 1920) 875 Смисл життя у його всеосяжній повноті. Підхід до єдності універсального та унікального. С.Л.Франк (1877 — 1950) 888 Ідеологія у психології 893 Розділ 41. Історико-психологічні дослідження XX столітгя: містерія пошуків, знахідок, сподівань 895 С.Л.Рубінштейн: проблеми історії психології та вчинковий осередок психологічної системи 897 Л.С.Виготський: відкриття у психології, його перетворення в пояснювальний принцип психологічної системи та історичний рух психологічної думки 900 Г.С.Костюк: історія психології та історія людської культури у зв’язку з пояснювальним принципом детермінізму 902 Г.Мерфі: поняттєві контроверсії чи поступальний рух історико-психоло-гічної думки? 903 Е.Борінг: інсайт генія; і наукова творчість у поступі експериментальної психології 905 Р.Вотсон: великі постаті, що сприяють поступальному рухові психології 907 Л.Виготський, С.Геллерштейн, Б.Фінгерт, М.Ширвіндт: основні напрями психології під знаком ідеології 909 Р.Вудвортс: історія психології як грунт для взаєморозуміння і творчого використання чужих ідей 914 М.Маркс: принципові засади та спеціальні проблеми характеру і типів психологічних досліджень 917 П.Кагіретта: між Сциллою “емпіризму” та Харибдою “опозиції" 919 А.В.Петровський: перший досвід монографічного дослідження історії радянської психології 921 М.С.Роговій: сцієнтизм періодизації історико-психологічної думки 922 A. Робек і Т.К’єрнан: проста наочність як творча взаємодія ілюстрації з текстом в історико-психологічній літературі 924 Д.Клейн: суттєвий перетин психології з філософією та іншими науками і непереборний пошук усе тих же метафізично тлумачених контроверсій 926 Ю.П’єтер: історична доля людства залежить від рівня психологічного знання та його належного використання 930 B. Шевчук: “ідеалістична блокада” розвитку психології з позицій прихильника діалектичного матеріалізму 931 А.О.Смирнов: історія психології як рушійна сила цієї науки 934 Е.Сютіч і М. Віч: гуманістична психологія, її критерії та безконечний поклик 936 М.Вертгаймер: історія психології — могутнє знаряддя самопізнання вченого та відкриття скарбів минулого 941 Р.Ландін: теорії й системи психології та їхні історичні “антецеденти” 943 А.М.Ждан: періодизація становлення психологічних знань — провідна засада історії психології 948 М.Ганг: автор праць про сексуальну поведінку вдається до історико-гісихологічної розвідки 949 Ф.Паро і М.Рішель: історико-психологічний та методологічний вступ до викладу системи психологічних знань 951 М.Г.Ярошевський: “історична рефлексія" у збагненні поступу психологічних знань 955 Бібліографія 962 Іменний покажчик 965

У навчальному посібнику в широкому культурно-історичному контексті представлено рух світової психологічної думки у XX столітті. Історія психології цього складного й суперечливого періоду постає у послідовному висвітленні наукових напрямів шкіл, а головне — особистостей, котрі зумовили вибудову чимдалі довершенішого знання про людину та її внутрішній світ. Для студентів вищих закладів освіти, які навчаються за спеціальністю «Психологія», а також усіх, хто цікавиться проблемами історичного поступу психологічної науки.