У монографії досліджується проблема онтологічних підвалин духовності з позицій філософської антропології. Ядро духовності складає символотворчий процес, іцо здійснюється у ході духовної практики. Важливим фактором символогворчого процесу виступає трансформація тілесності, яка відбувається у ході взаємодії людини із символом. Символотворчий процес проходить у два етапи: доінтерпретативний та інтерпретативний.
Надається класифікація духовних практик, виходячи із співвідношення розгорнутості та латентності трансформації тілесності. Здійснюється порівняльний аналіз різних видів духовних практик, визначаються засади філософії духовності у творчості Г.С. Сковороди та П.Д. Юркевича.
Монографія адресується фахівцям у галузі філософської антропології та філософії культури, а також усім тим, хто цікавиться проблемою єдності й багатоманітгя шляхів духовного вдосконалення.