РОЗДІЛ 1. ЦЕРКОВНІ ДІЯЧІ 8 Калюжний Анатолій - "Ми намагалися донести до свідомості всіх керівників церков, до всіх християн, що бути на Майдані - це не є гріх, це не супротивить Біблії, а це відповідає Біблії”. 9 Каран Дмитро - "...в вечірній час, десь години з шістнадцятої до двадцять першої - двадцять другої, я робив собі певну таку "молитовну варту". 25 Місечко Володимир - ''...якийсь дядько мене це [просить допомогти] (я потім його згадував, я його весь час згадую), він зв'язав декілька оцих таких ракет, оці салюти, знаєте, петарди такі, що ракети вилітають, йому треба було по одній, воно стріляло б, а він їх зв'язав і ніяк не може підпалить, ніяк не може стрельнуть. Або стріляє десь в сторону. Я кажу: "Так стріляй, в них цілься". Вони потихеньку б'ють в щити, підходять, підходять. Вони, видно, теж дуже сильно боялись, "Беркут". А він каже: "Мені око вибили". 43

РОЗДІЛ 2. МЕДИКИ 71 Горбенко Сергій - "І я пам'ятаю: "добігти" - думка. А я там одного пораненого в ногу тягнув і кажу: "Давай, дружочєк". 71 Бойчук Олександр - "Було от відчуття (як це сказати?) душевного, психологічного комфорту коло цих людей". 87 Никифорук Роман - "Я суджу не тільки по собі, я суджу по тих людях, з якими я контактував. Так що це був стрес, це був струс для суспільства, що так поступати з людьми не можна, що це влада не твоя, що це влада чужа". 103

РОЗДІЛ 3. МАЙДАНІВСЬКІ СОТНІ, ПОЛІТИЧНІ ТА ГРОМАДСЬКІ ОБ'ЄДНАННЯ, АКТИВІСТИ 119 Гарагуля Євген - "Взагалі ми всю зиму простояли, тут був величезний плакат, який ми зробили: "Тут зупиняють кровопролиття". 119 Гудков Євгеній - "...мы стояли за идею, мы не были политичными, мы ни за какого политика, никогда никого не поддерживали". 125 Собота Андрій - "...и я увидел миллион населения. Никогда не видел миллион людей. Мы до Майдана так и не смогли дойти. А я в костюме приехал в дорогом, в белой рубашке. Ну, с милицией я хотел биться красиво: в туфлях, в костюме, в белой рубашке". 135 Колибенко Володимир - "Так - хоп! - тіпа виїхав з дому в один момент історичний, а приїхав - в інший уже". 153 Чмир Микола - "Я не думав, знаєте... для мене це було якось, як в комп'ютерній грі, - ну ти тіпа не думав, що тебе можуть тут вбити, в принципі". 169 ЦІихар Карим - "І з цієї сторони почалася атака. Масована величезна атака, в якій загинуло, не знаю, скільки людей. Вони [силовики] страшно почали закидувати бомбами, і я, і багато людей опинилися в тисках” 187 Кривенко (Ласкова) Марія - "От саме Грушевського, от саме Укрдім - оце для мене територія болюча. Я спокійно ходжу по Майдану,але я не можу пройтись по Грушевського". 201 Піаніст Майдану - "...мені сподобались дуже люди на Майдані, в КМДА. Це було видно, що вони щирі, що вони справжні"... 217 Нікітін Данило - "Але все ж таки більшість людей, які зібрались на цій території, це люди, <...> у яких не так добре забезпечене життя, що вони спокійно могли кудись так різко поїхати і поміняти спосіб життя, і [така] більшість із них. Але це нормально, нормально тому, шо фізично революція робиться цими людьми, а вже там ідеологія - то інше". 225

РОЗДІЛ 4. МИТЦІ 241 Компаніченко Тарас - "Ось ранок, зустрічали сонце, ми теж співали там молитви і якісь такі [пісні революційні]. Сонце було, встало сонце золоте". 241 Мороз Віталій - "Люди приносили вірші. Я до сьогоднішнього дня себе картаю, що я ті вірші [не зберіг]". 289

РОЗДІЛ 5. ВОЛОНТЕРИ ТА СВІДКИ 331 Заїка Руслан - "Тут уже, знаєте, боїшся не те, що тебе вб'ють, і навіть не те, що тебе посадять. Бо тоді вже тут всім відомо було, що якщо посадять, то надовго. А більше всього, що попадеш в руки тітушкам". 331 Рудницька Ольга - "Но вы знаєте, я думаю, что мы ещё и сами не поняли, что мы сделали". 337 Косицька Зінаїда - "Ми так у молитвах, - бо ж нема імен усіх, ми не всі імена знаємо, навіть ті, що опублікували, це не всі імена, - ми просто кажемо: "За всіх закатованих, заморожених, замучених". 351 Марчун Оксана - "Я сказала, що я стану стіною, що мене розіпнуть на дверях, щоб він нікуди не виходив. Але він мені сказав: "Мама, я доросла людина, і, будь ласка, мені не заважай". 357 Іванна Ш. - "А я завжди говорила: "Ми стояли геть за інше. Ми відстоювали свої права. І ми дали приклад всім, як це потрібно робити". 367 Наумовська Олеся - "І, звісно, коли вже люди почали гинути на Майдані, це був один з найбільших взагалі таких розпачів, да, оцей трагізм, який до цього часу не виходить з душі". 375 Пазюк Любов - "І я на сьогодні кажу: я нікого навіть не думаю і не думала осуджувати, хто не прийшов на Майдан" 389

ПОВТОРНІ ІНТЕРВ'Ю 401 Іванна Ш. - "...люди інколи говорять, що українці - вони кожен сам по собі, що у них немає там такого, [особливої] підтримки. Але, коли у нас якась біда трапляється, ми обов'язково всі одне ціле. І це дуже добре. Це дуже добре, ми тоді розуміємо, що ми разом переможемо будь-який складний для нас момент”. 401 Наумовська Олеся - "В нас вся сім'я: і я, і чоловік, і донька - на жаль, ми залишилися одні в цьому світі, ми щодень проводили, як я й казала, на Майдані". 405 Пазюк Любов - "Вони йшли, тому що вони відчували, що є зло і його треба бороти". 421 Рудницька Ольга - "Уносили людей убитых, да, были возмущены, шокированы этим всем". 437

ПРИМІТКИ 443

ПРО НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕМОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ - МУЗЕЙ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ 446

28 інтерв'ю, записані фольклористом, кандидатом філологічних наук Оленою Чебанюк упродовж 2014-2019 років із учасниками та свідками подій Революції Гідності в Україні, складають другу книгу збірника "Майдан. Пряма мова", що продовжує видавничу серію "Усна історія Майдану", започатковану Національним музеєм Революції Гідності. Усні свідчення у цьому виданні зібрано за допомогою неструктурованого інтерв'ю на засадах oral history як наукового методу. Публікуються розповіді представників різних релігійних конфесій, майданівських сотень, політичних і громадських об'єднань, медиків, митців, активістів, волонтерів і свідків протестних акцій листопада 2013-го - лютого 2014 року. Представлені у збірнику усні спогади, опрацьовані відповідно до методологічних засад усної Історії, є важливим елементом збереження пам'яті про протестні події новітнього часу в Україні, а також джерелом для наукових досліджень у царині історії, культурної антропології, наратології та етнології. Видання розраховано на широке коло істориків, етнологів, мовознавців, музейників, соціологів та інших дослідників гуманітарної сфери, а також усіх, хто цікавиться сучасною історією України.