Семіотика інтертекстуальності публіцистичного тексту: соціально-комунікативна рецепсія : монографія / Валентина Галич
Мова: українська.Країна: УКРАЇНА.Вихідні дані: Рівне : ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченко" , 2015Опис: 119 с. : іл.ISBN: 978-966-617-368-6.Класифікація: 81.002Примітки про зміст: ВСТУПНЕ СЛОВО -- 4 1. Наукові обрії проблеми інтертекстуальності -- 10 2. Власне інтертекстуальність: прагматика цитувань -- 24 3. Архітекстуальність у полемічному науковому дискурсі -- 30 4. Паратекстуальність “у співпраці” з метатекстуальністю: генерування нових значень -- 32 5. Метатекстуальність як персоналізований “текст у тексті про текст” -- 51 6. Гіпертекстуальність: площина семіотичної взаємодії різних типів інтертексту -- 57 7. Інтертекст як троп: прецедентні антропоніми в майстерні письменника-публіциста -- 66 8. Інтертекстуальна стратегія топоніма як асоціативного індикатора дейксису -- 86 9. Інтертекстуальність як метод текстотворення в процесах саморедагування -- 89 10. Семіотичний дискурс реалізації творчих задумів: пошук оптимальних жанрових форм у виявах мета- та архі-текстуальності -- 99 Анотація: У монографії розглядається одна з актуальних проблем журналістикознавства - семіотика інтертекстуальності публіцистистичного тексту. Дискурсологічний аналіз різних типів інтертекстуальності з урахуванням їх системних і діалектичних зв’язків, жанрової специфіки публіцистичних творів та індивідуального стилю автора здійснений на матеріалі літературної діяльності Олеся Гончара - видатного українського письменника, публіциста й громадського діяча XX ст. Семіотичний підхід дозволив з’ясувати міжтекстуальні перегуки публіцистичних, мемуарних та художніх творів митця, розкрити прагматику цитувань і генерування нових значень у процесах взаємодії пара-, мета-, гіпер- та архітекстуальності, представити в креа-тивних діях саморедагування інтертекстуальність як метод текстотворення. Уведення інтертекстуальності в параметри соціального часу і простору розкриває шляхи концептуалізації дійсності та вектори комунікативних стратегій доби. Для науковців та викладачів, докторантів, аспірантів і студентів спеціальності “журналістика”..Тематика: журналистика публицистический текст Тип одиниці: Навчальні виданняПоточна бібліотека | Шифр зберігання | Стан | Очікується на дату | Штрих-код | |
---|---|---|---|---|---|
Бібліотека Українського Гуманітарного Інституту Науковий фонд | 070.1 / Г15 (Огляд полиці(Відкривається нижче)) | Доступно (Немає обмежень доступу) | 41683-003401 |
ВСТУПНЕ СЛОВО 4 1. Наукові обрії проблеми інтертекстуальності 10 2. Власне інтертекстуальність: прагматика цитувань 24 3. Архітекстуальність у полемічному науковому дискурсі 30 4. Паратекстуальність “у співпраці” з метатекстуальністю: генерування нових значень 32 5. Метатекстуальність як персоналізований “текст у тексті про текст” 51 6. Гіпертекстуальність: площина семіотичної взаємодії різних типів інтертексту 57 7. Інтертекст як троп: прецедентні антропоніми в майстерні письменника-публіциста 66 8. Інтертекстуальна стратегія топоніма як асоціативного індикатора дейксису 86 9. Інтертекстуальність як метод текстотворення в процесах саморедагування 89 10. Семіотичний дискурс реалізації творчих задумів: пошук оптимальних жанрових форм у виявах мета- та архі-текстуальності 99
У монографії розглядається одна з актуальних проблем журналістикознавства - семіотика інтертекстуальності публіцистистичного тексту. Дискурсологічний аналіз різних типів інтертекстуальності з урахуванням їх системних і діалектичних зв’язків, жанрової специфіки публіцистичних творів та індивідуального стилю автора здійснений на матеріалі літературної діяльності Олеся Гончара - видатного українського письменника, публіциста й громадського діяча XX ст. Семіотичний підхід дозволив з’ясувати міжтекстуальні перегуки публіцистичних, мемуарних та художніх творів митця, розкрити прагматику цитувань і генерування нових значень у процесах взаємодії пара-, мета-, гіпер- та архітекстуальності, представити в креа-тивних діях саморедагування інтертекстуальність як метод текстотворення. Уведення інтертекстуальності в параметри соціального часу і простору розкриває шляхи концептуалізації дійсності та вектори комунікативних стратегій доби. Для науковців та викладачів, докторантів, аспірантів і студентів спеціальності “журналістика”.
Немає коментарів для цієї одиниці.