Бібліогр.: 301-337 с.

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ ІНТЕРТЕКСТУ: ГЕНЕЗА, ТЕРМІНОЛОГІЯ, ТИПОЛОГІЯ, ФУНКЦІОНУВАННЯ 13 1.1. Від літописного зводу до тексту культури: інтертекстуальність серед критеріїв художності 13 1.2. Теоретичні передумови виникнення інтертекстуального підходу 19 1.3. Система координат: «давні» та «нові» концепції інтертекстуальності 25 1.4. Проблематика міжтекстового методу 42 1.5. Окреслення термінів і понять, пов’язаних із міжтекстовістю 55 1.6. Класифікації інтертекстуальних елементів: типи і форми міжтекстовості 61 1.7. Виражальні засоби міжтекстовості та способи їх виявлення 69 1.7.1. Ідентифікація інтертекстуальних елементів: маркери інтертекстуальності 69 1.7.2. Функціональна диференціація інтекстів 73 1.8. Специфіка інтертекстуальності в драматургії 77

РОЗДІЛ 2. ОДНОТЕКСТОВА РЕФЕРЕНЦІЯ: СЕМАНТИЧНІ ТА СТИЛІСТИЧНІ СТРАТЕГІЇ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ 81 2.1. Семантична активність тематично-фабульних форм інтертекстуальності 81 2.2. Подолання стилістичного синкретизму: розмежування понять «цитата», «алюзія», «ремінісценція» 101 2.3. Між класикою і некласикою: семантичні та стилістичні стратегії інтертекстуальності у драматургії Івана Кочерги 113 2.4. Авторська та читацька маски у некласичній п’єсі: міжтекстові стратегії ранньої драматургії Я. Мамонтова 123 2.5. Інтертекстуальна поліфонія сатиричної драматургії Миколи Куліша 133 2.5.1. Світ як текст: застосування стилістичних форм однотекстової референції 133 2.5.2. Стратегія звернення до прецедентного тексту та використання семантичних форм інтергекстуальності 139 2.5.3. Функціонування інтертекстуальних включень та їх роль у художній структурі твору 146

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМНО-ТЕКСТОВА РЕФЕРЕНЦІЯ: ДЕРИВАЦІЙНІ ТА ЖАНРОВІ СТРАТЕГІЇ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ 150 3.1. Співвідношення текстових систем як семіотична проблема 150 3.2. Пародіювання як спосіб організації драматичного тексту 156 3.3. Стилізація в драмі: семіотичні механізми, функціонування 175 3.4. На межі міжтекстовості: питання інтертекстуального відношення до жанрового прототипу 189

РОЗДІЛ 4. НАРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ: ГРА МАСКАМИ 212 4.1. Автор і читач: боротьба свідомостей усередині тексту 212 4.2. «Повернення» та «реабілітація» автора в іманентному статусі із залученням читацького компонента 222 4.3. Чи є автор і герой «розбіжними свідомостями»? 230 4.4. Суб’єктна організація внутрішньотекстового рівня драматичного твору 235 4.5. Компенсація «авторської відсутності»: біографічний інтертекст сучасної української п’єси 244 4.6. Конкретний автор за маскою героя: авто і нтер'гекстуал ь ність та символічна автобіографія Миколи Куліша 255 4.7. Автор-персонаж та читач-персонаж як внутрішньотекстові проекції суб’єкта мовлення 267 4.8. Монодрама: головний персонаж між оповідачем та ліричним суб’єктом 280

ВИСНОВКИ 290

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 301

ПОКАЖЧИК ІМЕН 338

Досліджено українську драматургію в аспекті впливу міжтекс-тових та міжсуб’єктних відношень на семантику, стилістику, жанрову природу драматичного твору. Для літературознавців, мистецтвознавців, культурологів, широкого кола читачів, що цікавляться проблемами вивчення тексту.